Свято, яке завжди з тобою

You belong to me and all Paris belongs to me and I belong to this notebook and this pencil.

Цікавенний інсайт в парижські роки Хемінгуея. Ви побачите Париж його очима, відомих діячів культури такими якими вони були для свого кола спілкування та відчуєте чому можна бути щасливим коли ти бідний.

Для Ернеста все, що дійсно мало значення – це була його робота. Йому важливо було бути чесним із собою в своїй творчості и коли він відчув, що не може більше писати те, що від нього вимагають-він припинив це. Натомість він почав писати оповідання, які ніхто не розумів [1] і, як наслідок, перестав заробляти достатньо щоб прожити. То були важкі часи для родини Хемінгуеїв, але вони були сповненні творчості и любові. 

Очима Ернеста ми бачимо Гертруду Стайн, Пабло Пікассо, Езру Паунда, Скотта Фіцджеральда. Його влучний і проникливий, стислий і вражаючий стиль написання малює нам зовсім нову картину сприйняття цих відомих особистостей. Загалом найбільше вразив мене Фіцджеральд, навіть не так він сам як його зобразив Хемінгуей. Останній виявився досить спостережливим щоб помітити сутність стосунків між Фіцджеральдами і чим все це закінчиться для Скотта. Здається, ніби починаєш розуміти набагато більше в його творах знаючи деякі нові аспекти його життя.

Ернест ставився до своєї роботи як художник. Він довго думав і підбирав якими «засобами» змалювати йому ту чи іншу ситуацію, як показати в коротких і швидких рисках приховану глибину. Виходячи морозним ранком чи весняним теплим вечором і улюблене паризьке кафе, Ернест заглиблювався у себе не помічаючи весь світ і писав свої картини. Саме в ці роки формується його фірмовий стиль, і він як автор готується до важливого кроку – до написання роману.

If you are lucky enough to have lived in Paris as a young man, then wherever you go for the rest of your life, it stays with you, for Paris is a moveable feast.

1-Well, I thought, now I have them so they do not understand them. There cannot be 

much doubt about that. There is most certainly no demand for them. But they will 

understand the same way that they always do in painting. It only takes time and it only 

needs confidence.