Let's have a black celebration to celebrate the fact that we've seen the back of another black day.Алкогольне-наркотичне пронизливе видіння Харкова 90х. Коли тобі 17 і ти не маєш гадки чого ти хочеш від життя, проте ти знаєш коли тобі треба «догнатися» і звідки ту водяру взяти. Це перша книга Жадана, яку я читала, то ж поїхали.
Харків
постає перед нами, прямо кажучи, пост апокаліптичний і мешканці виживають як
можуть – і ментально і фізично. А що ви думали, 90ті це вам не просто так.
Історія
підлітків, які живуть після розпаду СРСР в Харкові, цікава. Особливо для нас,
підлітків із 00х. Коли тобі 17 і тебе життя сіпає на всі сторони як твою
країну, а ти й не розумієш чого ти хочеш і як тобі жити. Підліткові гормони говорять
тобі, що випивати, тусуватись з дівками і знову випивати – то і є життя. Проте десь
далеко в серці щось сіпається, говорить тобі що не лише таким має бути життя. Що
щось та ж можна змінити.
Герої
прямо таки трагікомічні. Схожі на дно невідомого водоймища – йдеш і здається все
нормально, рівно, ніяких сюрпризів. Аж ось раптом бац – і невідома глибина. Жадан
тут виступає і персонажем і наратором, що робить цю історію в наших очах
достовірнішою.
Разом
з трешем і угаром читачі віднайдуть безліч нових для них істин, помандрують
Харковом і знову відчують себе 17-річними – вільними, молодими, абсолютно безтурботними.
Я боюся, що засну, і просто не додумаюсь прокинутися.
No comments:
Post a Comment