Monday, 30 June 2014

Але Ісус не відповідає

Let's have a black celebration to celebrate the fact that we've seen the back of another black day.
Алкогольне-наркотичне пронизливе видіння Харкова 90х. Коли тобі 17 і ти не маєш гадки чого ти хочеш від життя, проте ти знаєш коли тобі треба «догнатися» і звідки ту водяру взяти. Це перша книга Жадана, яку я читала, то ж поїхали.






Харків постає перед нами, прямо кажучи, пост апокаліптичний і мешканці виживають як можуть – і ментально і фізично. А що ви думали, 90ті це вам не просто так.

Історія підлітків, які живуть після розпаду СРСР в Харкові, цікава. Особливо для нас, підлітків із 00х. Коли тобі 17 і тебе життя сіпає на всі сторони як твою країну, а ти й не розумієш чого ти хочеш і як тобі жити. Підліткові гормони говорять тобі, що випивати, тусуватись з дівками і знову випивати – то і є життя. Проте десь далеко в серці щось сіпається, говорить тобі що не лише таким має бути життя. Що щось та ж можна змінити.






Герої прямо таки трагікомічні. Схожі на дно невідомого водоймища – йдеш і здається все нормально, рівно, ніяких сюрпризів. Аж ось раптом бац – і невідома глибина. Жадан тут виступає і персонажем і наратором, що робить цю історію в наших очах достовірнішою.

Разом з трешем і угаром читачі віднайдуть безліч нових для них істин, помандрують Харковом і знову відчують себе 17-річними – вільними, молодими, абсолютно безтурботними.

Я боюся, що засну, і просто не додумаюсь прокинутися.

No comments:

Post a Comment