А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
Дуже важка книга. В плані контенту – однозначно
актуальна для нас завжди, особливо зараз. Я вважаю, кожен українець повинен у
неї хоча б зазирнути. Вона важка, вона сумна, вона глибока, під час читання
хочеться вийти у вікно. Але вона пробудить вас до думки, це вже що напевне.
Автор цих записок українець, звичайнісінький, який
має свої особисті проблеми, та проблеми Батьківщини його турбують чи не більш.
Протагоніст надзвичайно гостро реагує на все, що відбувається в світі. В нього ніяк
не виходить абстрагуватись. І відчуваючи цей надлишок інформації він вирішує
все виливати в свої записки.
Паралельно з переживаннями патріотичного
характеру, чоловік переживає незгоди і в своєму шлюбі. В книзі присутні цікаві
думки щодо кохання в цілому, як від покоління до покоління змінюються цінності,
змінюється вартість любові. Звичайно, це також сильно впливає на нього.
Та перш за все ця книга не про новини і навіть не
про Україну, а про людей. Як свідомі українці живуть в сучасних умовах (а
точніше виживають), як будують свої стосунки, як дивляться на світ, як
починають спочатку.
Не знаю скільки разів я полишала цю книгу, та все
ж закінчила. Для мене художньої цінності вона не несла, проте несла цінність духовну,
моральну, патріотичну. Як на мене, занадто депресивно. Не хочеться вже нічого,
нікого, ніяк. Та читати варто – щоб скласти своє враження.
Ми, які вчора були молодими, ми вже забуксували. Ось молоді. Вони йдуть, побравшись за руки, і скандують. їх справді багато і їх не подолати. Вони вільні й розкуті. У них обличчя не зсудомлені болем подвижництва. Вони безстрашно йдуть на ту ж стіну, на яку йшли ми. Але ми об неї розбились, а перед ними вона розступиться.
No comments:
Post a Comment